Ну що, Кавказ, тобі привіт.

забув як наші воювали,

свободу, тіло віддавали

за твій продажний злісний світ?

Ну що, Чечня-руде чоло,

отак ти вмієш дивувати -

невинних кулею вітати? -

ти березневе чорне тло.

Агов, брати, чи ви забули,

де брали їжу та пісні,

щораз веселі, голосні,

а що без нас ви всіх здобули?

Ті чорноморді, ті - раби,

всі не такі, всі недоречні,

правий в Ірані був той Черчіль - 

нема нічого крім ганьби,

були і будете раби.

Брати-брати, які ж ви дикі,

добра не було, чи-то зникло?

і навіть світло не проникне,

живіть і далі ви на стику

могили й пекла, бо є пшиком

всі ваші заклики і крики.

Якби ж ви щезли з наших міст,

в пустих словах ганебний зміст,

наїлись крові - треба піст,

є велич, а є просто зріст.

І це не ненависть, недруже:

ми за своїм полеглим тужим,

огида, страх, а то байдуже,

що ви черпаєте в калюжах.

Ну що, москва, тепер накрались

у жовтих, чорних і хохлів?

ваш цар по миру не схотів, 

а ви життям йому віддались.

сміються з вас усі і всюди - 

бридкі, маленькі, бідні люди.