Я повінню накрию все до горизонту

Знесе моя вода тяжкі гріхи

Оголить змучену війною землю

Відкриє марно вбитих звірів і птахів.

Ту сильну повінь я дощем покрию,

Оплачу долі, що пішли на небеса,

Той бруд, яким кидали в мене, змию,

Спаплюжена повернеться краса.

Де мої вірні слуги спочивали,

Завію вітром подих їхніх снів.

Вони життя за мене віддавали,

Та ж не для того, щоб губили їх синів

Попрошу в неба сонце затулити

Нехай наверне тугу за мої страхи

Я просто лиш хотіла мирно жити 

Нізащо покарали за чужі гріхи..

Нізащо мене голодом морили,

Хоч хлібом я багата на віки.

Завіщо ви моїх дітей губили?

Завіщо ви відняли їх роки?

Нізащо зняли з мене обладунок,

Сльозинку лиш додолу зроню,

Сама собі прийду на порятунок 

І тепер я одягну броню!