Аудіо Гроза - алегорія війни.

Наша буденність вирує серед вічного потоку боротьби життя і смерті. Війна, як смерч, все затягує у свій вир, щоб нещадно розтрощити все, що в неї потрапить. Вона бруднить життєдайну воду і все, що падає додолу, потрапляє у багно. 

Але багно висохне, блискавки ставатимуть меншими, грім тихішим і ця страшна злива вщухне, залишивши розруху і тишу. 

Засяє сонце, яке зібралось вже відпочивати перед новим днем. Радісно заспівають птахи і ти нарешті вийдеш з укриття, щоб на повні груди вдихнути чисте повітря свободи! 

Так сильно вітер віє,

бурлить моя стихія

Несе назовні гнів.

Гроза закрила небо

згинає тонкі стебла,

кидає в них вогні.

Застигли чорні хмари

несуть громи, удари

дощі йдуть проливні.

Підійме вітер вгору

все знизу і додолу

все топить у багні.

Гроза не буде вічно

пройде вона ритмічно

й розтане в тишині.