А в тиші, в тиші, в тишині

десь чути пісню вдалині

співають хлопці і дівчата,

а десь в дворах шумлять малята.

А в тиші, в тиші, в тишині

сидять закохані в човні,

по зорях визначають долю,

легенький вітер гуля в полі.

А в тишині, а в тишині

солдати сплять в солодкім сні

і сниться їм батьківська хата

і добрі очі мами і тата.

А в тишині, а в тишині

орли кружляють в вишині

і тепле сонце гріє з неба,

сріблясті роси - все як треба.

Нема вже тої тишини

кругом вже чути грім війни

без спину строчать автомати

не хочуть змовкнути гармати.

Куди ж ти ділась тишина?

Для чого нам страшна війна?

Чому щодня в нас гинуть люди?

Чому руїни у нас всюди?

Не в тишині, не в тишині -

в нас гинуть люди у війні!

Спитаєм в тиші ми тихенько

чим завинила наша Ненька?

Відповіда нам тиша тихо:

сусід у вас велике лихо,

там править царством сатана,

тому й прийшла до вас війна.

А ще нам тиша підказала,

щоб тишина знову настала,

єднайтесь в один кулак,

розчавить він тих вурдалак!