Я є несамовиті грози,

запізнена весна,

морози,

розпач, гнів…

Я сльози.

Я морок, страх і холод:

німіють руки,

тікає голос,

спливає час…

Я голод.

Я лють богів і вітер,

блакитне небо,

червоні квіти,

проходять дні…

Я світло.

Я чорний дощ і тиша,

я з розпачем

сильніша.

Зтечу з теплом

Я в море,

завернуся в 

червоне,

Піду на дно 

й потону.

І тайни замовчу.

Я лоно,

народяться світи

де нові.

Я твоє тверде слово,

твій щирий крик.

Я мова!

До речі, це один з моїх найулюбленіших віршів.