Це мали бути літо та жнива,

це мало бути щастя та турбота,

та склалася, на жаль, зима,

в очах тепер не радість, а скорбота.

Були б ці дні відпусткою для нас,

та не повернуться, на жаль, мільйони.

Вони хотіли відібрати у нас час,

а вийшло, що розширили кордони.

Вони робили нам вогневий вал,

а ми як фенікс ся рождали,

самі перекладаються слова 

на мову, що раніше зневажали.

Вони зривали наш рожевий цвіт,

красиво жити нам “забороняли”,

а ми розпорошились на весь світ,

і їх відтоді звідусіль ганяли.

Із-під коліс летить каміння і пісок,

куди б не вела ця страшна дорога,

від долі це в один кінець квиток,

їм до кінця, а нам - до перемоги.  (с)